З 4 вересня 2025 року в Україні набирає чинності Закон № 4434-IX, який кардинально змінює підхід до обчислення строків позовної давності, що були “заморожені” на період дії карантину, спричиненого пандемією COVID-19, та подальшого воєнного стану. Це законодавче нововведення є знаковим для правової системи держави, оскільки відновлює нормальний перебіг строків для звернення до суду за захистом порушених прав, що матиме далекосяжні наслідки як для фізичних, так і для юридичних осіб.

Позовна давність, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Проте, у зв’язку з безпрецедентними викликами, що постали перед Україною, законодавець змушений був вдатися до тимчасового призупинення перебігу цих строків.

Вперше це відбулося із запровадженням карантину у зв’язку з пандемією COVID-19. Законом України № 540-IX від 30 березня 2020 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” було доповнено “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України пунктом 12, згідно з яким на строк дії карантину продовжувались строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України. Фактично, для більшості цивільних правовідносин перебіг позовної давності було зупинено з 2 квітня 2020 року.

З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації 24 лютого 2022 року та введенням воєнного стану, законодавець знову вдався до аналогічного кроку. Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року “Прикінцеві та перехідні положення” ЦК України було доповнено пунктом 19, яким на строк дії воєнного стану зупинявся перебіг позовної давності.

Ці заходи були виправданими та необхідними в умовах, коли функціонування державних інституцій, зокрема судової системи, було ускладнене, а мільйони громадян були змушені покинути свої домівки, втратили зв’язок з контрагентами та не мали об’єктивної можливості своєчасно звертатися за захистом своїх прав. Зупинення позовної давності мало на меті убезпечити права осіб, які через форс-мажорні обставини не могли реалізувати своє право на судовий захист.

Передумови та мета відновлення перебігу позовної давності

З часом, незважаючи на триваючий воєнний стан, судова система України адаптувалася до нових реалій та відновила свою повноцінну роботу. Це, у свою чергу, породило дискусію щодо доцільності подальшого “замороження” строків позовної давності. З одного боку, це захищало потенційних позивачів, але з іншого – створювало правову невизначеність для відповідачів, які роками перебували під загрозою пред’явлення до них “застарілих” вимог.

Такий стан речей порушував баланс інтересів сторін та створював ризики для стабільності цивільного обороту. Накопичення потенційних судових спорів могло б призвести до колапсу судової системи після завершення воєнного стану.

Саме тому, з метою відновлення правової визначеності, забезпечення права на справедливий суд у розумні строки та захисту інтересів усіх учасників цивільних правовідносин, було розроблено та ухвалено Закон України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX. Президент України підписав цей закон 2 червня 2025 року, і він був офіційно опублікований 3 червня 2025 року. Відповідно до його прикінцевих положень, Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 4 вересня 2025 року.

Головна новела закону – виключення пункту 19 з “Прикінцевих та перехідних положень” Цивільного кодексу України, який і передбачав зупинення перебігу позовної давності на час воєнного стану.

Новий порядок обчислення строків позовної давності з 4 вересня 2025 року

Відновлення перебігу позовної давності означає, що з 4 вересня 2025 року час знову почне спливати для всіх вимог, на які поширюється позовна давність. Порядок обчислення залежатиме від того, коли виникло право на позов.

Сценарій 1: Порушення права відбулося до зупинення перебігу позовної давності 

У цьому випадку строк позовної давності, який вже почав спливати, продовжується з 4 вересня 2025 року на той період, що залишився на момент його зупинення.

Сценарій 2: Порушення права відбулося в період зупинення перебігу позовної давності 

Якщо право на позов виникло в цей період, то перебіг позовної давності для таких вимог розпочнеться лише з 4 вересня 2025 року. Тобто, для таких випадків трирічний (або інший спеціальний) строк позовної давності почне відраховуватися саме з цієї дати.

Практичні наслідки 

Для бізнесу та громадян

Відновлення перебігу позовної давності вимагає від усіх суб’єктів права провести ретельну ревізію своїх правовідносин.

Для кредиторів (потенційних позивачів):

  • Інвентаризація дебіторської заборгованості: Необхідно терміново переглянути всі наявні борги, визначити дату їх виникнення та розрахувати залишкові строки позовної давності.
  • Активізація претензійної роботи: Варто вжити заходів для досудового врегулювання спорів, направити боржникам претензії та нагадування про необхідність виконання зобов’язань.
  • Підготовка до судових позовів: Для вимог, по яких строк позовної давності спливає найближчим часом після 4 вересня 2025 року, слід завчасно підготувати позовні заяви та необхідні докази для звернення до суду.
  • Переривання позовної давності: Слід пам’ятати, що відповідно до статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку (наприклад, часткова сплата боргу, прохання про відстрочку платежу). Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Для боржників (потенційних відповідачів):

  • Аналіз кредиторської заборгованості: Слід проаналізувати свої боргові зобов’язання та строки позовної давності щодо них.
  • Підготовка до захисту: У разі отримання претензії або позову, необхідно ретельно перевірити обґрунтованість вимог кредитора та строки звернення до суду.
  • Застосування позовної давності: Важливо пам’ятати, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Якщо відповідач не заявить про сплив позовної давності, суд розглядатиме справу по суті, навіть якщо всі строки минули.

Для закупівельників:

Замовники мають  провести ревізію своїх зобов’язань та претензій, аби не втратити можливість захистити свої інтереси в суді.

Насамперед, для замовників настає час для проведення комплексного внутрішнього аудиту. Необхідно ретельно проаналізувати всі укладені договори на предмет наявності невирішених або “завислих” проблемних ситуацій. Цей аналіз має охоплювати як дебіторську, так і кредиторську заборгованість. Ключовим питанням може стати виконання замовниками своїх фінансових зобов’язань за договорами про закупівлю, а саме – своєчасність та повнота оплати за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги. Постачальники, які раніше не могли звернутися до суду через зупинення строків, тепер отримають таку можливість, що вимагає від замовників чіткого розуміння стану своїх боргів та готовності до їх врегулювання.

З іншого боку, замовникам варто оцінити власні претензії до контрагентів. Якщо під час виконання договору ваш постачальник допустив порушення, наприклад, значно затримав поставку товару, надав продукцію неналежної якості, не надав необхідних супровідних документів (сертифікатів, гарантійних талонів), або існують інші вагомі підстави для розірвання договору чи визнання його недійсним у судовому порядку, – час для захисту ваших прав починає спливати. 

Ця вимога є актуальною і для оборонних замовників. Учасники спрощених закупівель та інших процедур, які вважають свої права та законні інтереси порушеними, також зможуть активізувати судовий захист. Відновлення позовної давності вносить ясність та дисциплінує всіх учасників ринку, змушуючи їх відповідальніше ставитися до виконання взятих на себе зобов’язань.

Однак, вкрай важливо розмежовувати цивільні та господарські спори від адміністративних. Правило про відновлення перебігу строків не поширюється на адміністративний процес. Строки звернення до адміністративного суду не були зупинені і залишаються незмінними. Це стосується, зокрема, оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.

Прикладом є оскарження рішень Антимонопольного комітету України. Суб’єкт оскарження або замовник, незгодний з рішенням АМКУ, має право оскаржити його до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом чітко визначеного строку – 30 днів з дня оприлюднення рішення в електронній системі закупівель. Цей термін не зупинявся і його пропуск може стати фатальним для захисту своїх прав.

Аналогічна ситуація і з оскарженням дій Держаудитслужби та її територіальних органів. Спори, що стосуються, наприклад, висновків ДАСУ про наявність порушень, виявлених за результатами моніторингу публічних закупівель, належать до адміністративної юрисдикції. Перебіг строків для звернення до суду в таких справах не зазнав жодних змін. Пропуск встановленого законом терміну без поважних причин є самостійною підставою для відмови судом у відкритті провадження у справі. В іншому випадку, позивачу доведеться докласти значних зусиль для обґрунтування поважності причин пропуску строку, що не завжди є успішним.

Отже, наближення вересня 2025 року ставить перед замовниками подвійне завдання: з одного боку, провести ретельну інвентаризацію господарських договорів і підготуватися до захисту своїх прав у цивільних та господарських спорах, а з іншого – зберігати пильність та суворо дотримуватися незмінних строків у адміністративних провадженнях. Ігнорування цих юридичних аспектів може призвести до неможливості стягнути заборгованість, відшкодувати збитки або ж успішно оскаржити неправомірні рішення контролюючих органів.

Винятки та особливості

Варто зазначити, що відновлення загального порядку обчислення строків позовної давності не позбавляє особу права на поновлення пропущеного строку з поважних причин. Відповідно до частини 5 статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту. Такими причинами, як і раніше, можуть бути визнані обставини, пов’язані з участю особи в бойових діях, перебуванням на тимчасово окупованій території тощо. Проте, тягар доказування поважності цих причин лежатиме на позивачеві.

Висновок

Скасування “заморозки” строків позовної давності з 4 вересня 2025 року є логічним та очікуваним кроком, що свідчить про поступову стабілізацію правової системи України та її адаптацію до умов воєнного стану. Це рішення сприятиме дисциплінованості учасників цивільного обороту, зменшить правову невизначеність та запобігатиме зловживанням процесуальними правами.

Водночас, цей перехідний період вимагає від громадян та бізнесу підвищеної уваги до своїх правовідносин, активних дій щодо захисту своїх прав та, за необхідності, своєчасного звернення за професійною правовою допомогою. Нова реальність у сфері позовної давності – це можливість для наведення ладу у зобов’язаннях та відновлення справедливого балансу інтересів сторін.